Лекція 1. Поняття підприємництва та підприємницької діяльності.
В умовах становлення і розвитку ринкової економіки провідною формою господарювання є підприємництво.
Термін “підприємництво” запозичений з Франції. Він був уведений в економічний лексикон на початку XVIII століття французьким економістом Рішаром Кантільйоном, який характеризував самостійного підприємця (ремісника, фермера, купця) як індивідуального виробника і власника, діяльність котрого обов’язково зв’язана з певним господарським ризиком.
Необхідно і важливо також відрізняти підприємництво і менеджмент, а підприємця від управляючого (керівника). Підприємець – це самостійний агент ринку, котрий діє на свій острах і ризик, під особисту відповідальність за результати бізнесової діяльності. Менеджер – найманий працівник, який організовує реалізацію завдань, поставлених підприємцем. Він, як правило, не несе майнової відповідальності за свої дії.
Підприємництво – це самостійна, ініціативна фінансово-господарська діяльність громадян, спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний страх і ризик та під свою особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної особи – підприємства (організації).
Якщо діяльність фізичних осіб або юридичних осіб не зв’язана з отриманням прибутку, то вона не може вважатися підприємницькою. Головне, що вирізняє підприємця серед інших агентів суспільного корисної діяльності - це можливість і обов’язковість отримання певного ризику.
Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладені такі ознаки:
свобода вибору напрямків і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;
постійна наявність фактора ризику;
орієнтація на досягнення комерційного успіху (зиску);
інноваційний характер діяльності.
Підприємництво – це не лише особливий вид діяльності, а й певні стиль і тип господарської поведінки, яким притаманні:
ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;
готовність наражатися на ризик;
гнучкість і постійне самооновлення;
цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.
Сучасна економічна література виокремлює три головні функції сфери підприємницької діяльності:
ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських справ);
творчу (новаторські ідеї, генерування й активне використання ініціативи, вміння ризикувати).
Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:
громадяни України та інших держав;
юридичні особи – підприємства (організації) усіх форм власності.
Законодавство України попереджає певні обмеження щодо здійснення підприємства. Зокрема, не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств і організацій.
Об’єктами підприємницької діяльності можуть бути: товар; продукт; послуга.
Підприємницька діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством:
без використання найманої праці;
з використанням найманої праці;
без утворення юридичної особи;
з утворенням юридичної особи.
Підприємництво здійснюється за певними принципами, має власні форми, типи і моделі функціонування.
Основні принципи підприємництва:
вільний вибір діяльності;
залучення на добровільних засадах для здійснення підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;
самостійне формування програми виробничої та інших видів діяльності; вибір постачальників ресурсів і споживачів виготовлюваної продукції; встановлення цін на товари і послуги відповідно до чинного законодавства України;
вільний найм працівників для здійснення бізнесової діяльності;
залучення і використання природних, трудових, матеріал...
